Чтобы стать автором достаточно или зарегистрироваться

Оксана Забужко у Дніпрі

Ирина, 1397
«У часи війни муза, зазвичай покидає творчих людей. Але треба продовжувати писати, описувати те, що діється»
Фанати та шанувальники творчості Оксани Забужко чекали на її приїзд шість років, і от, нарешті, їх бажання збулися. Завдячувати виступу ми повинні пані Олі з крамниці Віз. Вона зателефонувала їм за тиждень до виступу, і запропонувала приїхати.
«Таким чином, — зазначає письменниця, — думка про цей тур зародилася у Дніпропетровську, сюди ми і повернулися»

Письменниця розповідала про те, як вона вирішила зробити такий проект:
«У часи війни муза, зазвичай покидає творчих людей. Але треба продовжувати писати, описувати те, що діється. Це священний обов’язок кожного автора».
Книга «Літопис самовидців: дев'ять місяців українського спротиву» насправді написана людьми, які були на майдані і бачили усе своїми очима. Більшість текстів упорядники знаходили в інтернеті. Так, були проблеми зі знаходженням авторів. Упорядниця зазначила, що 15 текстів і досі залишаються без автора, а деякі тексти через певний час стиралися.
«Тому ця книга і є однією з найкращих книг про майдан».


Пані Оксана говорила багато цікавих і розумних речей, проте, найбільш влучно прозвучала відповідь на питання чи треба перейменовувати Дніпропетровськ і яку назву обрала б авторка. Оксана Забужко сказала, що жителі Дніпропетровська мають певну залежність від оцього Петровського. Ми, насправді, віримо в те, що усі проблеми від керівництва, і, коли його змінити, зміниться і усе наше життя. «Будь-яку назву не можна отак сісти і придумати. Вона повинна сама бути на поверхні. Ми проїжджали повз міст, на якому написано «Дніпро – це Україна». У розмові всі звикли називати Дніпропетровськ Дніпром. Дніпро у вас дійсно особливий, не такий як у Києві. Чому би так не назватися?»

Далі поетеса попросила сестер Тельнюк заспівати. Умовно усі виконані пісні поділяються на дві групи: пісні на вірші Тараса Григоровича Шевченка та пісні на вірші Оксани Забужко. Останнім часом, ми усі впевнилися в тому, що вірші Тараса Шевченка звучать сьогодні дуже актуально, але настільки сучасними та своїми, здається ніколи ми їх не чули. Виконання їх було фактично акустичним. Звучали лише голоси Галини і Лесі та клавішні.


Перед тим, як сестри заспівали на вірші Оксани Забужко, вона зазначила: «Мої вірші часто втілювалися різними виконавцями. Я і не проти. Але, коли мене до себе запросили Галина та Леся і заспівали мені свої композиції, мені дуже сподобалося. Це ніби дівчата моїм голосом зачитують вам їх. Тепер я не можу їх читати. Кожного разу, коли починаю читати, в голові чую не свій голос, а їхні пісні».


Загалом, зустріч у будинку вчених тривала дві години, які пройшли як одна хвилина. На Оксану Забужко та сестер Тельнюк чекають інші міста, а закінчити тур вони планують перед нашими воїнами в зоні проведення АТО.

Валерія Самойленко для прес-служби Дніпропетровської молодіжної ради.
Ирина

Ирина

Автор этого замечательного поста

Добавить в избранное
Автор:
Ирина
Теги:

0 комментариев

Чтобы оставить комментарий нужно или зарегистрироваться