В катакомбах театру Шевченко

Наталья, 1350
Ми трохи припізнилися. Чоловічий голос кликав нас догори як тільки ми зайшли до великої зали театру. «Отже, вистава буде не на великій сцені? Та ще й моно вистава! Нам цього ніхто не повідомляв…». Та ми швиденько всілися на відведені місця і підготувалися побачити чудо сцени у виконанні одного з наших найулюбленіших акторів – Вілена Головко.

Поставлена за маловідомою драматичною поемою Лесі Українки «В катакомбах», вистава справляла враження глибиною своїх думок та суджень. Читання поеми було блискавичним, та занадто аж швидким, важкувато було іноді вловити думки.
Та й чому він грає сам? Невже не вистачило акторів? Славу «театру одного актору» в нашому місті вже завоював «Крик» і його єдиний і постійний «тато» – Михайло Мельник. Краще за нього поодиноку виставу не зіграє ніхто. В чому і впевнилися.
Ідучи в певний театр нашого міста, особисто я розраховую на щось конкретне, часто навіть і не здогадуючись про що йтиме мова. Коли в мене є настрій подивитися виставу на великій сцені у декілька дій із багатьма акторами, я без сумнівів крокую до театру ім. Шевченко, і отримую те, заради чого приходжу. Тому цього разу один, хоч і напрочуд талановитий, актор у «катакомбах» театру мене не дуже потішив.

Та залишимо ці роздуми театральним критикам. Зрештою, щось нове – теж цікаве, та й зіграти самому так, щоб стало зрозуміло, що то – діалог, і між ким він розпалюється – талант. Та і враження справило нічогеньке. Поема, що за радянських часів вважалася революційною, у виконанні вмілого майстра сцени перетворилася на хліб для роздумів багатьох присутніх. Філософські ідеї, вдало підібрані декорації, спец ефекти та влучна гра не залишили нікого байдужим до вагомих роздумів Лесі. Можливо, там і повинен був бути саме поодинокий актор? Адже погляд концентрується, і тримає у тонусі й думки… Вілен наче переживав усе сказане своїм героєм, і ми всі опинялися там, у Римській імперії, де й точився діалог.

«Аплодуйте Великій українській поетесі, а не мені!», — цими словами Вілен Головко закінчив свою виставу. Та чи всі у залі були згодні з головним героєм поеми Українки? Достовірно сказати не можна, адже мова торкалася релігії. Та я впевнена, що байдужим вона не залишила нікого.

Наталія Крицкова
Наталья

Наталья

Журналист

Добавить в избранное
Автор:
Наталья
Теги:

0 комментариев

Чтобы оставить комментарий нужно или зарегистрироваться